Септик – це головна складова систем локального очищення стоків для приватних будинків, котеджів та дач. Його завдання – збирати та очищувати господарсько-побутові стоки до природоохоронних стандартів.
Основні функції септика: Септик не є повноцінною очисною установкою, але він здатний очищувати стоки на рівні приблизно 65%. Стоки відводиться в дренажне поле на ґрунтове доочищення. Септична система складається з септика та дренажного поля (або поля поглинання ґрунту). Функція септика, утримувати стічні води достатньо довго, щоб дозволити твердим речовинам осісти на дно, утворюючи мул, тоді як масло та жир спливають наверх у вигляді накипу.
Потім рідкі стоки виходять з резервуара в дренажне поле. Дренажне поле – це ділянка, зроблена в ненасиченому ґрунті. Попередньо очищені стічні води скидаються через труби на пористі поверхні, які дозволяють стічній воді фільтруватися через ґрунт. Ґрунт приймає, обробляє та розсіює стічні води, коли вони просочуються крізь ґрунт, зрештою скидаючись у ґрунтові води. Якщо дренажне поле перевантажене занадто великою кількістю рідини, воно може затопитися, спричинивши витікання стічних вод на поверхню землі або створення резервних копій в туалетах і раковинах.
Септик – це герметичний резервуар, корпус якого зроблено з бетону, пластику або сучасного композитного склопластику. Залежно від кількості камер всередині ємності, очисні установки бувають: – Однокамерні; – 2-х камерні; – 3-х камерні.
Місце розташування септика важливий етап облаштування садиби чи дачі, де немає можливості підключитися до центральної каналізації. Правильно обране місце гарантує безпеку і уникнення забруднення навколишнього середовища.
Під час вибору місця для встановлення септика, слід враховувати, що ця система є потенційним джерелом забруднення. Септик зберігає і очищає біологічні продукти життєдіяльності людей, які проживають чи тимчасово перебувають в будинку.
Дотримання нормативів ДБН щодо встановлення септика дуже важливо. Наприклад, відстань до сусідньої ділянки має бути не менше 2 метрів, і відокремлення від огорожі повинно становити 2 метри, щоб уникнути можливих конфліктів із сусідами.
Найбільш небажаним наслідком може бути проникнення нечистот у питну воду. Тому важливо визначити оптимальну відстань від септика до свердловини чи колодязя – не менше 30–50 метрів. До водойми та річок також потрібно дотримувати відстань не менше 30 метрів.
Для правильної роботи системи каналізації, слід дотримувати рекомендовану відстань від фундаменту житлового будинку до автономної каналізації (5-15 метрів) та від фундаменту господарських споруд (не менше метра).
Довжина дренажних труб розраховується від 8 м.п. до 12 м.п. на одного споживача залежно від типу грунту.
Параметри дренажного поля визначаються відповідно до типу ґрунту та його самоочищувальних властивостей.
– Для належного облаштування такого поля слід дотримуватися наступної послідовності робіт:
– На дно викопаної траншеї насипається шар очищеного піску товщиною приблизно 10 см.
– Верхній шар щебеню з фракцією приблизно 20-40 мм заваливається на піщану подушку. Товщина щебеневого шару повинна складати 35 см.
– На щебеневому шарі розташовується дренаж, а зверху знову насипається щебень на висоту 10 см. Геотекстильна плівка вкладається поверх щебеню для захисту системи від забруднення.
– Зверху укладається шар ґрунту.
При здійсненні цих робіт важливо враховувати наступні аспекти:
-Дренажна система повинна знаходитися на глибині від 0,35 до 1,6 м для запобігання промерзанню взимку. У випадку меншої глибини рекомендується додатковий утеплювальний шар.
-Труби системи повинні мати нахил 1,5°.
-Відстань між полем фільтрації та свердловиною або колодязем повинна перевищувати 30 м, щоб уникнути забруднення води.
-Не слід висаджувати дерева на полі фільтрації або в його непосредній близькості.
-Ділянки із дренажною системою не мають розташовуватися під транспортними дорогами.
-У випадку поганого вбирання вологи грунтом (наприклад, глинистим ґрунтом), траншею слід замінити грунтом на глибину не менше 0,7 м.
-Дренажна система повинна бути оснащена вентиляцією у вигляді вентиляційних труб висотою не менше 0,5 м, які мають козирки для захисту від потрапляння пилу і сміття. Вентиляційний потік допомагає забезпечити ефективне очищення стоків анаеробними бактеріями.
Важливо пам’ятати, що дренажна система потребує періодичного обслуговування, такого як заміна піску та щебеню, а також шару грунту під нею. Це обслуговування слід проводити кожні 6-10 років, залежно від завантаження системи.
